2.5 Змійка переднім ходом зі старт-зупинкою

Тепер, коли ви опанували змійку переднім ходом, час ускладнити завдання. Як я вже говорив раніше, одночасно у водія повинні синхронно працювати руки, ноги та очі. Продовжуємо рухатися до омріяної мети. Отже, наступна вправа.

Коли ми виконували вправу «старт-зупинка», то працювали ногами, а руками майже не працювали, оскільки автомобіль рухався майже прямою. Коли ми вчилися проїжджати змійку переднім ходом, то працювали руки, а ноги, якщо не враховувати моменту старту автомобіля, майже не працювали — після рушання автомобіль далі прямував сам (іноді навіть з відпущеною педаллю газу). Наразі ж наше завдання — поєднати обидві ці опановані вправи в одну, щоб синхронізувати роботу рук і ніг. Це має відбуватися так: під’їжджаючи до першої фішки, ми зупиняємося поруч із нею, наприклад, правим дзеркалом; стартуючи, ми доїжджаємо середньою стійкою до фішки і повертаємо кермо в першу «кишеню» змійки, а тієї миті, коли наступна фішка знаходиться прямо перед очима, витискаємо педаль зчеплення в підлогу і, вирівнюючи кермо, під’їжджаємо до другої фішки лівим дзеркалом (звісно, навскоси щодо лінії фішок, але на прямих колесах) і зупиняємося (мал. 2.70). Після цього ми знову стартуємо і повторюємо всі дії, але тепер з поворотом в інший бік. Чергуючи таким чином зупинки біля фішок то правим, то лівим дзеркалами, потрібно доїхати до кінця змійки, розвернутися і знову повторити вправу (як і раніше — це одна-дві сотні повторень). При цьому ви не розширюєте траєкторію руху, тобто продовжуєте «притискатися до фішок». А найголовніше — під час зупинки кермо має бути «прямим», тобто в центральному положенні.

Малюнок 2.70 Вправа, що поєднує відпрацювання навичок проїзду змійкою і старт-зупинки.

Напевно, коли ви розпочнете цю вправу, помітите, що під час повороту керма ноги з якоїсь причини теж відгукуються — при повороті ліворуч права нога чомусь впирається в газ, а при правому повороті ліва нога намагається витиснути зчеплення. Це цілком нормальний і природний процес, адже голова у нас одна, а кінцівок чотири. Змійка переднім ходом зі старт-зупинкою — саме для того, щоб налаштувати всі окремі частини тіла і змусити їх працювати незалежно одна від одної.

Зробивши кілька підходів, ви переконаєтеся, що ця вправа досить непроста. Але щойно змійка зі старт-зупинками почне вдаватися (а це помітно відразу), то, спробувавши знову виконати звичайну змійку без зупинок, ви просто здивуєтеся, наскільки це буде легко! Річ у тім, що, коли людина змушена одночасно займатися ногами і руками, очима спостерігати за обстановкою, при цьому пам’ятати про траєкторії і встигати ще слухати інструктора, то вона може виконати колосальну роботу в одну мить. Коли не буде потреби все це виконувати і ви проїдете звичайну змійку переднім ходом без зупинок, увага перерозподілиться на дорожню ситуацію — все стане зрозумілим та простим. Ви зможете рухатися так, як захочете, а не так, як вийде (як це було спочатку).

Перерахуймо всі ефекти, що досягаються після проходження змійок переднім ходом.

Перше — відчуття габаритів автомобіля. Вам не здаватиметься, що ви керуєте океанським лайнером розміром з футбольне поле, тому оціните, чи зможе рухатися ваш автомобіль на тій чи іншій ділянці дороги.

Друге — розуміння правильної траєкторії. Зазвичай усі траєкторії поділяються на правильну та решту. Хтось із великих гонщиків зауважив: «На трасі є єдина найшвидша доріжка». Це правило справедливе не тільки для гонок, а й для звичайного повсякденного водіння.

Третє — відчуття моменту початку дії. Якщо ви хоча б на півсекунди забаритеся, наприклад, з початком руху керма (хоч на поворот, хоч на вирівнювання), то траєкторія руху помітно зіб’ється. На широкій дорозі ви не помітите цього ніколи, а на вузькій короткій змійці з гарною швидкістю (ті самі 10-15 км/год на другій передачі) ви відразу відчуєте наслідки своєї помилки, «вилетівши» зі шляху.

Четверте — швидкість реакції. Якщо ви проїжджаєте змійку досить швидко, але при цьому чітко спрямовуєте автомобіль саме туди, куди потрібно, то в умовах водіння на реальній дорозі реагуватимете з великим запасом, оскільки швидкість вашої реакції буде набагато вищою, ніж того вимагають реальні умови. Наприклад, коли водій прямує зі швидкістю 40 км/год (а навчальні автомобілі зазвичай рухаються саме з такою швидкістю) і це все, на що він здатний, то жодного запасу він не має, як це не прикро. Якщо ж водій вміє рухатися зі швидкістю, скажімо, 60 км/год, але цієї миті рухається зі швидкістю 40 км/год — у нього запас щодо швидкості реакції 20 км/год. А якщо водій вміє їздити зі швидкістю 140 км/год, а прямує 40 км/год — це запас уже цілих 100 км/год! Є над чим замислитися, чи не так?

П’яте — відчуття «прямого» керма. Де б ви не знаходилися і куди б не прямували, ви будете машинально вирівнювати кермо, дивлячись на дорогу, а не на кермо. Поспостерігайте за водіями на дорозі, і ви помітите, що переважна більшість постійно поглядає на кермо, щоб перевірити, в якому воно стані. Уявіть, коли водій подивився на кермо, бабуся зробила крок на дорогу або попереду досить бадьоро загальмував білосніжний Lexus... Згадуючи чиюсь маму, водієві доведеться різко бити по гальмах, і добре, якщо він встигне загальмувати.

Шосте, і найголовніше, що дозволяє змійка переднім ходом, — це кут огляду. Ви можете згорнути аркуш паперу в трубку і подивитися в нього, як у підзорну трубу. Звичайно водій-початківець дивиться на дорогу приблизно так само — він не бачить нічого, крім плямочки попереду. Варто йому повернути голову або відвести погляд убік — він вже нічого не бачить узагалі. Потім ця «підзорна труба» поступово розширюється, перетворюючись на так званий «розтруб» — людина починає бачити приблизно на 45 градусів у боки. Переважна більшість на цьому і зупиняється. Після виконання змійки переднім ходом водій починає бачити ситуацію навколо автомобіля на 180 градусів і більше (мал. 2.71). Експериментуйте зі своїм периферійним зором: подивіться у далечінь, сфокусувавши зір на чомусь одному, і намагайтеся описати те, що ви бачите «краєм ока» ліворуч і праворуч від себе. Ви здивуєтеся, як багато при цьому побачите. Коли людина вміє правильно вести погляд дорогою, то, як правило, несподіванок для неї стає значно менше. Водій з точковим зором бачить пішохода лише тоді, коли той перебуває вже перед автівкою, а водій з широким кутом огляду може помітити пішохода, який лише наближається до дороги.

Малюнок 2.71 Після виконання змійки переднім ходом водій починає бачити ситуацію навколо автомобіля на 180 градусів і більше, що значно підвищує безпеку їзди, дозволяючи вчасно помітити пішохода або автомобіль, що обганяє.

Не полінуйтеся і не пошкодуйте часу для того, щоб ґрунтовно опанувати змійку переднім ходом — усі докладені зусилля повернуться вам сторицею.