Видавництво Моноліт +38(056)735-50-35 +38(095)931-39-89;
Главная  /  Учебник по вождению автомобиля  /  Розділ 2. Водіння на навчальному майданчику » Підрозділ 2.1 Посадка за кермом, налаштування дзеркал, рулювання та перемикання передач

2.1 Посадка за кермом, налаштування дзеркал, рулювання та перемикання передач

Посадка за кермом

Я вже наголошував, що вміти керувати автомобілем — виконувати певні дії, щоб автівка прямувала туди, куди необхідно, а водій про це навіть не замислювався. Під час руху способи керування автівкою залишаються однаковими: водій завжди натискає на педалі, крутить кермо і озирається навкруги, обираючи дистанцію або вибудовуючи траєкторію. Змінюються лише «декорації»: спочатку це навчальний майданчик, згодом це дорога з будинками вздовж неї, перешкодами, що з’являються, та автомобілями, що рухаються. Для досвідченого водія не має значення, де саме їхати: дорогою зі щільним рухом або заміським шосе — він почуватиметься впевнено скрізь, оскільки вже звик до всіх «декорацій». Головне в керуванні автомобілем — забезпечити свободу рухів. Саме тому важливо правильно налаштувати робоче місце водія.

Напевно, всі помічали водіїв, які тримаються за кермо, поклавши на нього лікті і впершись животом — такий собі кролик, що виглядає з-за пагорба (мал. 2.1а). Інша крайність — водій відсуває крісло якомога далі і відкидає спинку сидіння (мал. 2.1b). У такому напівлежачому положенні на витягнутих руках тримає кермо кінчиками пальців. Ці обидва положення тіла під час сидіння не забезпечують належного контакту водія з автомобілем, тому людина за кермом швидко втомлюється, оскільки всі дії обмежені. Доводиться відривати спину від крісла або ялозити по сидінню.


Малюнок 2.1 Неправильна посадка водія за кермом автомобіля.

За двома показниками можна визначити правильне положення водія під час сидіння (мал. 2.2). Під час натискання педалі зчеплення п’ятка лівої ноги стоїть на підлозі, а коліно злегка зігнуте. Натискаючи на педаль гальма правою ногою, водій в такому положенні впирається спиною в спинку сидіння, що додає міцності. На сучасних автомобілях не потрібно цього робити, але іноді доводиться гальмувати, докладаючи чималих зусиль.

Правильна посадка водія за кермом автомобіля
Малюнок 2.2 Правильна посадка водія за кермом автомобіля.
Зверніть особливу увагу
Якщо ноги витягнуті, незначне зіткнення автівки може призвести до перелому. Аби цьому запобігти, ноги треба злегка зігнути в коліні.

Також зверніть увагу на положення тулуба відносно керма: розслаблені в ліктях руки мають лежати зап’ястками на ободі керма, а лопатки не відриватися від спинки сидіння.

Цих двох показників цілком достатньо, щоб налаштувати крісло водія належним чином. Сучасні автівки оснащені великою кількістю налаштувань положення сидіння або рульового колеса, що дозволяє водію почуватися комфортно. Головне — правильно розташувати ноги, а потім так налаштувати спинку сидіння, щоб руки правильно тримали кермо.

Отже, рухаючи крісло вперед-назад, досягаємо такої відстані, щоб носком лівої ноги педаль зчеплення повністю витискалася, п’ятка цієї ж ноги була на підлозі, а коліно злегка згиналось.

Кут відхилення спинки сидіння має становити приблизно 75 градусів. Людина має шийний та поперековий вигини. Якщо у людини, яка сидить у кріслі, поперековий вигин, то дуже швидко вона втомиться. Спочатку необхідно налаштувати спинку так, щоб нижня частина тулуба якомога щільніше поглиблювалася в крісло, а спина прилягала до спинки по всій довжині (мал. 2.3). У деяких сучасних автомобілях поперекова опора регулюється окремо — це дозволяє відрегулювати зручну посадку з більшою точністю. Те ж саме стосується регульованої по висоті і вильоту рульової колонки, якою також оснащені деякі автомобілі. Якщо сидіння вже відрегульовано під максимально зручну посадку, а положення рук щодо керма не відповідає нормі, можна змінити положення керма, щоб досягти кращого результату.

Правильне положення спини водія
Малюнок 2.3 Правильне положення спини водія.

П’ятка правої ноги водія повинна розташовуватися між педалями газу та гальма (мал. 2.4) — у такому положенні нога швидше пересунеться з однієї педалі на іншу. До того ж зовсім не обов’язково тиснути на педаль усією стопою, хоча, звісно ж, торкатися педалі лише кінчиками пальців також неправильно (мал. 2.5).

Правильне розташування ніг водія
на педалях
Малюнок 2.4 Правильне розташування ніг водія на педалях.
Як правильно тиснути на педаль
Малюнок 2.5 Як правильно тиснути на педаль.
Доречно зауважити...
Звертаємо вашу увагу на жіночий одяг. Варто відмовитися від вузьких довгих спідниць, оскільки вони обмежують рухи ніг і заважають вільно керувати автомобілем.

Налаштовування дзеркал

Наступний етап підготовки до водіння — налаштовування дзеркал. Дзеркала заднього виду — це інструмент, який дозволяє орієнтуватися в просторі й розуміти, що відбувається навколо автівки, не повертаючи голови.

Зверніть особливу увагу
Я не випадково назвав дзеркала заднього виду інструментом. Як і будь-яким іншим інструментом, дзеркалами потрібно вміти правильно користуватися. Наприклад, молотком можна як забити цвях, так і покалічити собі палець. Особливу увагу варто звернути на те, як саме дивитися в дзеркала заднього виду. На перший погляд це може здатися дивним: дивитися в дзеркало можна так само, як і на будь-яку річ. Втім, це не так. Дорожня ситуація може кардинально мінятися за лічені секунди, тому забороняється милуватися краєвидами позаду автомобіля в дзеркалах заднього виду довше, ніж це потрібно, — це може призвести до серйозних наслідків. Під час керування автівкою варто подумки «фотографувати» зображення в дзеркалах заднього виду, а потім уже осмислювати побачене, продовжуючи спостерігати за дорогою. У разі потреби це «фотографування» можна час від часу повторювати. Звісно ж, не йдеться про рух заднім ходом, коли за допомогою дзеркал заднього виду ви починаєте орієнтуватися (про це поговоримо у відповідному розділі).

Що має бути видно в дзеркалах заднього виду?

У невеликому секторі лівого або правого зовнішнього дзеркала з місця водія повинна бути видна частина автомобіля з ручкою задніх дверей; увесь інший простір дзеркала має майже порівну розподілятися між небом і землею (мал. 2.6).

ид у зовнішніх дзеркалах
заднього виду
Малюнок 2.6 Вид у зовнішніх дзеркалах заднього виду.

У внутрішньому (центральному) дзеркалі заднього виду водій за кермом має повністю бачити заднє скло автівки (мал. 2.7)

ЦЦентральне дзеркало заднього
виду
Малюнок 2.7 Центральне дзеркало заднього виду.

Зазвичай скло центрального (внутрішнього) дзеркала плескате і не викривляє зображення. На бічних (зовнішніх) дзеркалах зображення може викривлятися, через що відстань до предметів, що відображаються, може здаватися меншою, ніж є насправді.

Оглядовість навколо автомобіля в дзеркала заднього виду
Оглядовість навколо автомобіля в дзеркала заднього виду
Малюнок 2.8 Оглядовість навколо автомобіля в дзеркала заднього виду.

На мою думку, основні дзеркала — бічні. Перш ніж водій маневруватиме автівкою (виконуватиме поворот або перестроювання), спочатку варто подивитися в дзеркало з відповідного боку. Центральне дзеркало потрібно, зокрема, під час гальмування (наприклад, якщо побачили пішохода, який збирається перетинати дорогу). У цьому випадку перш ніж загальмувати, варто подивитися в дзеркало й переконатися, що автівка, яка рухається позаду, доволі далеко й також встигне вчасно зупинитися. Звичайно ж, здоров’я пішохода в будь-якому випадку має бути в пріоритеті, на відміну від пошкодженого автомобіля. Втім, не варто забувати про інших учасників дорожнього руху.

Випадок із життя
Дівчина дотримується правила поступатися дорогою пішоходам. Коли вона побачила людину, яка наближається, різко загальмувала, навіть не подивившись у дзеркало; пішохід, як виявилося, навіть і не збирався перетинати дорогу. Він просто підійшов до краю проїзної частини, а таксист, який рухався за автівкою, поквапився й «наздогнав» автомобіль, що раптово загальмував.

Техніка рулювання

Отже, ми зручно влаштувалися за кермом і тепер можемо поговорити про органи керування. Переважна більшість людей на питання, який орган керування автівкою можна вважати головним, зазвичай називають гальмо. Втім, це не так. Головний орган керування автомобілем — кермо.

За допомогою гальма можна припинити рух автомобіля. Якщо ми рухаємося зі швидкістю три кілометри за годину, то після натискання на педаль гальма автівка справді зупиниться. На швидкості 60 кілометрів за годину автомобіль зовсім не зупиниться, а рухатиметься ще якийсь час. Зупинний шлях середньостатистичного автомобіля зі швидкістю 60 км/год складає 35-40 метрів, тобто це доволі велика відстань.

На відміну від гальм, після повороту керма автівка розвертається майже відразу.

Обертати кермо можна будь-якими способами. Звичайно, поспостерігавши за поведінкою різних водіїв, можна побачити чимало прийомів рулювання, аж до «акробатичних» (мал. 2.9).

Зразки неправильного положення рук на рульовому колесі
Малюнок 2.9 Зразки неправильного положення рук на рульовому колесі.

Насправді ж існує три основних способи повороту рульового колеса, опанувавши які можна розв’язати будь-яку дорожню ситуацію.

За вихідне положення рук на рульовому колесі візьмемо класичне «десять хвилин до другої — за чверть третя» (положення стрілок на циферблаті годинника), тобто руки розташовуються симетрично трохи вище середини керма (мал. 2.10).

Правильне положення рук на рульовому колесі
Малюнок 2.10 Правильне положення рук на рульовому колесі.
Рулювання без відриву рук в пологих поворотах
Малюнок 2.11 Рулювання без відриву рук в пологих поворотах.
Приклад повертання з великим радіусом дуги
Малюнок 2.12 Приклад повертання з великим радіусом дуги.
Зверніть особливу увагу
Після будь-якого обертання рульового колеса необхідно повертати його в початкове (центральне) положення! До цього треба привчати себе вже з перших уроків водіння. Один оберт керма для повороту — один оберт назад, два оберти для повороту — два оберти назад. Річ у тім, що під час руху автомобіля на прямих колесах, навіть якщо це триває лише якусь мить, автівка встигає «угамуватися» — припиняється поперечне розгойдування. Отже, наступне повертання можна починати «з чистого аркуша», тобто коли колеса автомобіля міцно тримаються на дорозі, що забезпечує безпеку руху.
Пам’ятатайте: звідки «взяв» кермо — туди його й поверни!
Доречно зауважити
У більшості сучасних автівок рульове колесо оснащене спеціальними виступами або заглибленнями, розташованими на ободі. Вони призначені для зручного розташування рук на кермі й частково — для контролю центрального положення керма (мал. 2.13).
Орієнтири центрального положення
рульового колеса
Малюнок 2.13 Орієнтири центрального положення рульового колеса.

Для повороту з меншим радіусом дуги (мал. 2.16) попередній прийом керування рульовим колесом може не спрацювати. У цьому випадку перед повертанням рука (ліва — при повертанні ліворуч, права — при повертанні праворуч) на ободі керма зсовується зі свого початкового положення, після чого обертають кермо на певний градус (мал. 2.15). При цьому кисть руки повертається, а пальці випрямляються, завдяки чому діапазон повертання значно збільшується. У разі потреби кермо можна провернути далі. Таке обертання в 10-20 градусів дає можливість інтенсивно маневрувати, оскільки на високій швидкості кожен додатковий градус обертання керма — це суттєве відхилення автомобіля в бік. У будь-якому випадку після повороту рука, яка відривалася від керма, повертає його на місце, а друга рука повертається у вихідне положення.

Рулювання для поворотів
з малим радіусом дуги
Малюнок 2.15 Рулювання для поворотів з малим радіусом дуги.
Приклад повертання з малим
радіусом дуги
Малюнок 2.16 Приклад повертання з малим радіусом дуги.
Зверніть особливу увагу
Важливо пам’ятати, що за кермо не хапаються «мертвою хваткою». Руки у розслабленому положенні не допустять мимовільного обертання рульового колеса. Якщо ж руки міцно стискають кермо, то під час перемикання передач автомобіль помітно «вилятиме» вліво.
Хват
Малюнок 2.14 Хват може бути закритим (великі пальці рук всередині) — переважно для траси — або відкритим (великі пальці зовні) — переважно для міста.

Якщо водію треба розвернутися, заїхати в гараж, роз’їхатися у вузькому «коридорчику» тощо, застосовується третій спосіб рулювання. У цьому випадку доводиться обертати кермо з кінця в кінець (мал. 2.17). Порядок виконання лівого повороту такий самий, як правого:

  • обидві руки повертають праворуч;
  • права рука, наближаючись до стегна, відпускає рульове колесо й швидко пересувається на «12 годину», а ліва цієї миті наближається до «третьої години»;
  • щоразу, коли одна з рук наближається до стегна, вона пересувається на «12 годину» — руки ніби «гладять» кермо по боковій поверхні.
Активне маневрування
Малюнок 2.17 Рулювання до майже вихідного положення для активного маневрування: за такого способу рулювання великі пальці — на ободі рульового колеса, оскільки за швидкого обертання керма можна вдаритися пальцем.

Особливу увагу за такого способу рулювання потрібно звертати на те, щоб у момент перехоплення рук кермо не зупинялося. Щоб кермо під час повертання в центральне положення потрапило саме туди, куди потрібно, ширина хвата повинна бути постійною (принаймні слід намагатися, щоб це було саме так). Якщо обертати кермо короткими перехопленнями, не перехрещуючи рук, а просто переставляючи їх в момент спільного зіткнення на кермі «посудомийними» рухами, то визначити центральне положення керма за його повернення буде досить складно (мал. 2.18).

Посудомийне рулювання
Малюнок 2.18 «Посудомийне» рулювання не рекомендується, оскільки визначити центральне положення керма при обертанні досить складно
Доречно зауважити
Деякі автошколи дотримуються думки, що обертати кермо потрібно ТІЛЬКИ короткими перехопленнями, в жодному разі не перехрещуючи рук. Такий спосіб рулювання вони називають силовим. Якщо спрацює подушка безпеки, то перехрещені в цей момент руки стануть причиною травм. Якщо ж руки пересуватимуться перехопленнями, весь час тримаючи обід рульового колеса, то розкриття подушки безпеки не становитиме загрози. Все це, мабуть, правильно. Замисліться, чи спрацює подушка безпеки, якщо керувати автомобілем правильно?
Зверніть особливу увагу
Рука, яка переноситься в положення «12 годин», тягне кермо в потрібний бік, задіюючи найсильніші м’язи рук — згиначі. Саме тому дуже важливо, щоб при початковому русі вона була в положенні «12 годин», — у цьому випадку для обертання керма варто докласти чималих зусиль.
Доречно зауважити
Автомобілі з гідропідсилювачем здебільшого не вимагають великих зусиль під час обертання рульового колеса. Втім, це стосується лише неспішного рулювання. У багатьох автівках при спробі швидко повернути кермо від упору до упору гідропідсилювач просто не встигає відреагувати. Коли змінюється напрямок обертання керма, виникає велике навантаження, тому іноді доводиться докладати чималих зусиль, щоб запобігти такому «зависанню» гідропідсилювача. Це свідчить про те, що сучасні автомобілі зазвичай не розраховані на рух в екстремальних режимах, коли треба весь час обертати кермо. Більш того, навіть якщо кермо обертається дуже легко, все одно потрібна певна вправність.

Існує тест, за яким можна визначити, чи добре підготовлений водій до керування. Він полягає в тому, щоб обертати рульове колесо з кінця в кінець вліво і вправо, причому загальний час на «відмінно» має становити 6,5-7 секунд влітку і 4 секунди взимку (цей норматив відповідає автомобілю DAEWOO SENS, 4 оберти рульового колеса з кінця в кінець). Результат 10 секунд — це «задовільно» або, інакше кажучи, та межа, менше якої — добре, а більше — не можна. Такі показники дійсні для автомобілів без підсилювача, в яких хід рульового колеса з кінця в кінець складає приблизно 4-5 обертів. В автомобілях з підсилювачем час обертання, відповідно, менше.

Щоб кермо вільно оберталося, я зазвичай використовую спеціальні поворотні підставки під передні колеса автомобіля (мал. 2.19). При цьому колеса легко повертаються при вимкненому двигуні, не створюючи зайвих навантажень на автомобіль. Завдяки такому нехитрому пристосуванню вдається не тільки перевірити швидкість рулювання учня, а й використовувати автомобіль як корисний тренажер.

Поворотні підставки
під передні колеса для закріплення
навичок рулювання
Малюнок 2.19 Поворотні підставки під передні колеса для закріплення навичок рулювання.

Перемикання передач

Після опанування всіх трьох способів рулювання у пригоді стане вправа, спрямована на те, щоб узгодити руки, ноги і голову.

Учень має витиснути зчеплення, увімкнути першу передачу, відпустити зчеплення і прокрутити кермо до упору вправо. Потім зчеплення знову витискають, вмикається друга передача, відпускається зчеплення і кермо обертається до упору вліво. При кожному перемиканні передач ліва рука утримує кермо, а права — перемикає передачу. Перемикаючи й обертаючи кермо в такий спосіб, учень наближається до вищої передачі, після чого весь процес повторюється, але тепер до найнижчої передачі. Дуже корисно не підглядати. Для цього я зазвичай використовую темні окуляри, в яких нічого не видно. Виконавши таку вправу кілька разів, людина зазвичай чітко знає, де і яка передача знаходиться. До того ж всі рухи злагоджені й точні. Під час їзди всі необхідні для керування автомобілем рухи відбуватимуться мимовільно. Крім того, після цієї вправи швидкість рулювання підвищується в середньому на дві-три секунди.

Порада
Сформуйте звичку: коли ваша права рука тягнеться до важеля перемикання передач, ліва нога повинна сама натискати на педаль зчеплення. Повірте, це допоможе вам уникнути неприємностей під час руху. У різних автомобілях схеми перемикання передач можуть значно відрізнятися одна від одної, тому не варто зосереджуватися на якійсь одній. Інформація щодо перемикання передачі на конкретному автомобілі наводиться його виробником у відповідній документації (зазвичай в інструкції з експлуатації).
Зауважимо, що за будь-якої схеми перемикання рука не повинна пересувати важіль навскіс, найкоротшим шляхом. Пам’ятаєте, як ходить кінь у шахах? Тільки літерою «Г» і не інакше (мал. 2.20). Не забувайте про це правило, тоді важіль коробки передач пересуватиметься легко.
Важіль коробки передач
Малюнок 2.20 Важіль коробки передач ходить винятково «конем».
Зверніть особливу увагу
Під час швидкісного рулювання дуже важливо стежити за тим, щоб долоні не барабанили по керму. Це відбувається тому, що рука лягає поперек поверхні керма, а повинна рухатися по дотичній побіжно. Уявіть собі, що ви гладите собаку: руки повинні легко ковзати, а не бити по ободу керма (мал. 2.21). До того ж собаку гладять по спині, чи не так? Ось і кермо не потрібно «гладити» знизу. Завдяки таким вправам опановується техніка керування, яка дозволяє обертати кермо не просто швидко, а саме стільки, скільки потрібно, переміщаючи в центральне положення.
Не бийте по керму, рука повинна
переміщатися по дотичній побіжно, немов ви пестите собаку
Малюнок 2.21 Не бийте по керму, рука повинна переміщатися по дотичній побіжно, немов ви пестите собаку.
Доречно зауважити
У деяких автошколах запроваджено таку практику навчання водіння: перші дві години заняття відбуваються за партами, у які вмонтоване кермо (мал. 2.22). Учні лише навчаються правильно розташовувати руки на кермі й обертати його з кінця в кінець. Це не марнування часу, а дуже цінний досвід.
Часто можна почути, що сучасні автомобілі оснащені гідро- або електропідсилювачем керма і мають невелику глибину повороту, через що швидкісне керування неактуально. У цьому є сенс, проте дорожні ситуації іноді вимагають дуже високої швидкості рулювання, і, на жаль, вправності у людей не вистачає.
Навчальний клас
Малюнок 2.22 Навчальний клас.

Розділ 2. Водіння на навчальному майданчику

Слалом

Підрозділ 2.2 Старт автомобіля


 
comments powered by Disqus