Видавництво Моноліт +38(056)735-50-35 +38(095)931-39-89;

3.1 Перший виїзд на дорогу

Час поговорити про перший виїзд на міську дорогу, але спочатку хотілося б розповісти невелику історію з життя.

З досвіду навчання водіння
Якийсь час у мого знайомого інструктора займалася дівчина. Коли вони разом уже «накружляли» на навчальному майданчику близько восьми годин, але ще не виїжджали в місто, ця дівчина зателефонувала своєму інструкторові і повідомила, що збирається припинити з ним заняття, оскільки у неї почало складатися враження, що з неї просто тягнуть гроші, намагаючись довести до якоїсь незрозумілої досконалості замість того, щоб рухатися містом, тобто займатися тим, що реально знадобиться згодом. На цю думку її наштовхнула подруга, яка виїхала в місто вже на другому або третьому занятті й уже третій рік самостійно рухається на своєму автомобілі. Мій знайомий на це відповів так: «Добре. Це твоє право. Ти сама вирішуєш, з ким краще займатися. Втім, перш ніж ухвалюватимеш остаточне рішення (якщо я викреслю тебе зі списку, то назад більше не візьму — занадто щільний графік), зателефонуй своїй подрузі і запитай, скільки разів за весь час вона фарбувала свій автомобіль. Ще раз поміркуй і подзвони мені за півгодини». Дівчина зателефонувала хвилини за три: «Ми займатимемося далі...». Виявилося, що за ті самі три роки, які подруга дівчини провела за кермом автомобіля, її автівку фарбували чотири рази, причому два з них досить серйозно — з супутніми кузовними роботами. Звісно, на все це було витрачено чимало грошей і часу. Загалом, та дівчина зрозуміла, що якісне навчання в будь-якому випадку обійдеться дешевше, і вони продовжили заняття.

Навіщо я згадав цю історію? Якщо ви комфортно почуваєтеся на навчальному майданчику (тобто спрямовуєте автомобіль саме туди, куди потрібно, — туди, куди дивляться очі; доволі рефлекторно працюєте ногами, зупиняючи автомобіль тоді, коли потрібно, а не тоді, коли «дозріли » для цього), звільняється частина уваги, яка може бути витрачена на відстеження дорожньої ситуації. Саме тоді доцільно говорити про перший виїзд на міську дорогу загального користування.

Зазвичай зі своїми учнями я здійснюю перший виїзд в місто тоді, коли людина свідомо проїжджає змійку заднім ходом, користуючись при цьому дзеркалами. Нехай навіть не все буде так добре, як хотілося б, але цей проїзд свідчитиме про те, що вже можна починати виїжджати на дорогу. Зазвичай перед виїздом 30-40 хвилин ми «розігріваємося » на навчальному майданчику — покроково виконуємо всі попередні вправи. Відомо, повторення — мати навчання. Ми починаємо зі старт-зупинки, потім переходимо до змійок (переднім ходом зі старт-зупинкою і заднім ходом) та розворотів. Після цього можна виїжджати в місто.

Перш ніж виїхати з майданчика, я зазвичай проводжу такий собі інструктаж.

Як ми вже наголошували на самому початку цього підручника, коли людина прийшла до автошколи, вона хоче навчатися, а не складати іспит. Це дуже важливий момент! Тому ви маєте розуміти, що під час першого виїзду в місто уваги, вправності і холоднокровності для того, щоб відразу охопити весь спектр завдань, пов’язаних із керуванням автомобілем, у вас не вистачить, тобто просто сісти і від разу рушити самостійно майже неможливо. На жаль, дуже часто можна спостерігати, як інструктор випускає «напівфабрикат» на дорогу, — людину, яка поки нічого не вміє і зовсім не може «порозумітися » ані з педалями, ані з кермом. При цьому, погрожуючи пальчиком і роблячи серйозний вираз обличчя, цей інструктор повідомляє: «Ну що, тепер ти за кермом! Вся відповідальність на тобі! А тут же люди ходять, автомобілі рухаються...». Намагаючись узяти на себе весь тягар цієї відповідальності, учень ризикує набути чимало комплексів і в результаті вирішити, що водіння — це не його і, мабуть, нічого з цього не вийде.

Обов'язок учня та водія
Малюнок 3.1 Щоб мати уявлення про обов’язки учня й інструктора під час першого виїзду в місто, уявіть таксі, в якому вся відповідальність лягає на водія, а не на пасажира. У навчальному автомобілі під час першого виїзду «пасажир» за кермом, а за все відповідає інструктор, який сидить поруч.

Яким же має бути перший виїзд в місто? Уявіть автомобіль-таксі: за кермом водій, а поруч з ним пасажир (мал. 3.1). Зараз я маю на увазі досвідченого водія-таксиста, який не хоче вас вражати гоночною їздою чи каскадерськими маневрами, тобто не йдеться про таксиста, під час руху з яким у людей виникає одне бажання — швидше зупинитися, оскільки відчувають, що доїхати живими навряд чи вдасться...

Отже, досвідчений водій, що сидить за кермом, розв’язує чимало завдань, пов’язаних із керуванням автомобілем, забезпеченням безпеки, дотриманням правил дорожнього руху, вибором оптимального маршруту, дотриманням запобіжних заходів, пов’язаних із можливими погодними умовами, зрештою, створенням будь-яких розваг для свого пасажира — чи то поставити музику, чи то просто поговорити про погоду або обговорити якусь кінострічку. У цей час пасажир узагалі нічого не робить, виконуючи роль валізи, яку перевозять з одного місця на інше. Звісно, всю відповідальність за поїздку при цьому несе водій, а не пасажир.

Перший виїзд до міста
Малюнок 3.2 Яким має бути перший виїзд у місто? Уся відповідальність повністю лягає на інструктора з водіння. Усі обов’язки учня зводяться лише до того, що він натискає на педалі й обертає кермо, в іншому він мало чим відрізняється від звичайного пасажира таксі.

На відміну від таксі, в навчальному автомобілі ситуація змінюється кардинально. Тут за кермом сидить водій-початківець, а поруч із ним — якесь диво, що зветься інструктором. На відміну від пасажира таксі, інструктор має педалі гальма і зчеплення, тож він також може впливати на автомобіль. І в цьому випадку саме інструктор розв’язує величезний спектр завдань, пов’язаних із керуванням цим автомобілем, забезпеченням безпеки себе самого, учня й оточуючих, з вибором маршруту тощо. Тобто саме на ньому лежить уся відповідальність за те, що відбувається, ніби це він сидить за кермом. При цьому водій-початківець, незважаючи на те, що сидить за кермом і натискає на педалі, взагаліто мало чим відрізняється від того пасажира таксі — він також ні за що не відповідає (мал. 3.2). Дуже багато учнів не погоджуються зі мною, мовляв, якщо я за кермом, відповідно, на мені вся відповідальність ... Насправді це буде згодом, коли ви вже будете повноцінно керувати автомобілем, коли ви набудете навичок і поруч з вами не сидітиме інструктор. З тієї простої причини, що коли вже інструктор сів поруч із вами в автівку і бере за це гроші, то саме в цьому і полягає його робота — забезпечити вашу безпеку, взяти на себе відповідальність і свідомо піти на певний ризик. Якщо ж інструктор, у якого ви навчаєтеся, дотримується іншої точки зору і перед виїздом в місто намагається навіяти вам протилежне, знайте — це неправда. У разі будь-якої дорожньо-транспортної пригоди, коли за кермом знаходиться учень, усі «шишки» посипляться саме на інструктора. Заявляю з усією відповідальністю: як учень, ви можете повноцінно користуватися цим, принаймні на перших етапах навчання. Звичайно ж, це не означає, що потрібно ловити ґав і байдикувати, випробовуючи свого наставника. Просто ви повинні виконувати лише ті завдання, які на цей момент вам до снаги. Наприклад, як мінімум ви вже вмієте стартувати, перемикати передачі, рухатися прямою і якось повертати. Першочергове завдання під час першого виїзду в місто полягає в тому, щоб просто подивитися на потік автомобілів, що рухаються в реальних умовах, ні з пасажирського місця, а саме з місця водія.

Коли я запитую, на чому ж конкретно потрібно зосереджувати увагу при першому виїзді, зазвичай відповідають так: «Потрібно бачити знаки », або «Потрібно бачити пішоходів», або «Треба триматися в потоці автівок». Отже, виникає наступне запитання: «А чи вдасться вам це зробити?» Найчастіше відповідають, що навряд чи...

Саме тому першочергове завдання водія-початківця за кермом під час першого виїзду на міську дорогу — просто розслабитися і, як то кажуть, отримувати задоволення. Лише в стані розслаблення і за відсутності емоцій ви будете більше чути, більше помічати і краще реагувати на команди інструктора. Відповідно, процес навчання відбудеться набагато швидше. Дуже часто людина, сівши за кермо, перетворюється на такого собі равлика, який ховається в своєму будиночку, повністю ігноруючи будь-які рекомендації або команди інструктора. Іншими словами, надмірна зосередженність на якому-небудь одному завданні зашкодить решті.

Отже, ще раз наголошую, що під час першого виїзду в місто все, що вам потрібно, — це просто навчитися розслаблятися. Коли ви розслабитеся за кермом, звідкись із глибин підсвідомості почнуть спливати якісь речі, які ви, виявляється, вмієте робити: рушати, перемикати передачі, повертати тощо. Парадоксально, але факт: лише завдяки адекватній байдужості до подій ви почнете помічати або опрацьовувати більше інформації.

Обов'язки учня
Малюнок 3.3 Згодом відбудеться своєрідне «перетягування ковдри» на учня: основну частину завдань він виконуватиме самостійно. Коли інструкторові стане «зовсім нудно», учень цілком готовий до самостійного водіння.

Згодом, виконуючи низку простих дій, ви поступово навчитеся розв’язувати чимало завдань: спочатку одне, потім два, згодом три тощо (мал. 3.3). Отже, відбудеться поступове «перетягування ковдри» на себе, тобто спочатку інструктор підстраховуватиме вас, скажімо, в 90% завдань, потім — у 80-50%, згодом — у 40-30%. Інструктор є своє рідним демпфером, який виправляє всі помилки і неточності, що виникають у водія-початківця під час руху. Найголовніше завдання інструктора — створити комфортні умови для учня. Якщо ви відчуваєте, що сьогодні ваш інструктор, можливо, не в доброму гуморі, або бачите, що він якийсь нервовий або надто емоційно повідомляє якусь інформацію, то варто запитати, чи не доцільно перенести виїзд на будь-який інший день. Інструктори — теж люди, тому цілком імовірно, що саме цього дня у нього трапилися якісь неприємності. Можливо, він узагалі не вміє робити того, що повинен, тому, як я вже наголошував раніше, варто замислитися над тим, щоб просто змінити інструктора.

Якщо в момент виїзду на проїзну частину ви не перебуваєте в стані повного спокою і розслаблення, то, напевно, вам буде дуже складно далі розвиватися як водієві. Прикметно, що в тому стані, в якому ви навчаєтеся керувати автівкою, ви рухатиметеся й далі. Дуже часто на пропозицію розслабитися учень відповідає: «Ні, спочатку я навчуся, а потім уже розслаблюся і буду спокійно рухатися». Насправді це велика помилка, оскільки щойно людина набуває певних навичок водіння, вони настільки міцно вкарбовуються в пам’ять, що перевчитися потім дуже складно.

Саме для того, щоб повністю розслабитися і заспокоїтися, ви повинні довіритися інструкторові й усю відповідальність за те, що відбувається, перекласти на нього. Тут як з доктором: якщо ваш стоматолог наказав вам відкрити рота і сидіти спокійно, то ви або довіряєте йому і підкоряєтеся, або не довіряєте і, попрощавшись, звертаєтеся до іншого лікаря.

Уявіть, що ви в абсолютно незнайомому місці. Що робити, куди бігти і за що хапатися — голова йде обертом, а ваш інструктор, як поводир, наказуючи, подбає про вас і підкаже, що саме потрібно робити. Отже, ваше завдання полягає в тому, щоб просто виконувати команди інструктора.

Інструктор, наказуючи, зазвичай добре усвідомлює те, що відбувається навколо, і краще за вас знає, як потрібно діяти. Не замислюйтеся над тим, що правильно, а що — ні. Просто підкоріться і виконайте те, що від вас вимагають цієї миті. Найчастіше учень на початковому етапі навчання просто не бачить усієї картини дорожньої ситуації і через це не завжди розуміє, чому потрібно діяти саме так, а не інакше. Оскільки інструктор — це ваш наставник і друг, то, виконуючи команду, ви робите якийсь фізичний вплив на автомобіль (натискаєте на педалі, повертаєте кермо) і, як наслідок, у лобовому склі бачите, що сталося завдяки вашому фізичному впливу на автомобіль.

Правильные действия за рулём
Малюнок 3.4 Умовна графічна ілюстрація процесів, завдяки яким ви маєте уявлення про правильні дії за кермом автомобіля.

Варто розуміти, що йдеться саме про перші виїзди на проїзну частину. Так відбуватиметься не завжди — через якийсь час, рано чи пізно, вам доведеться самостійно ухвалювати рішення і відповідати за них. Але спочатку багаторазово механічно виконуючи подібні команди інструктора, ви бачите винятково ПРАВИЛЬНІ «картинки» розвитку подій для конкретних дорожніх ситуацій. Іншими словами, коли інструктор вчасно подав команду, а ви беззаперечно її виконали, ви побачите в лобовому склі саме те, що ПОВИННО статися в конкретній дорожній ситуації. Коли задум інструктора виконується правильно і багаторазово, у вас формується звичка щодо черговості дій (мал. 3.4). Команда інструктора поступово відходить на другий план, а ви, побачивши знайому «картинку » в лобовому склі, згадуєте, що таке вже було, і в тій ситуації ми діяли такто і такто. Відповідно, побачивши певну «картинку» дорожньої ситуації, ви починаєте подавати собі команди вже краще, ніж це робив інструктор, і, виконуючи черговість дій, змушуєте автомобіль здійснювати той чи інший маневр (наприклад, проїхати перехрестя, зробити зупинку біля світлофора або переміститися в заторі — йдеться про прості елементи дорожнього руху).

Порада
Дуже часто учні запитують: «Невже весь час я рухатимуся за командою? Мені ж, зрештою, треба рухатися самостійно, і ніхто не ухвалюватиме рішення замість мене...» У русі за командою дуже важливо навчитися бачити правильні «картинки » в лобовому склі, тобто правильно сприймати дорожню ситуацію, а потім ухвалювати правильні рішення. Потрібно розуміти, що ми з вами не є природодослідниками. Якби ваша мета полягала в експериментуванні, то інструктор узагалі-то і не потрібний: обравши відповідний день (коли рух на дорогах не такий інтенсивний або, навпаки, епіцентр подій), ви на свій страх і ризик могли б сісти і поїхати. Існує чимало прикладів того, коли людина, «набиваючи власні ґулі», десь дряпаючи свій автомобіль, десь б’ючись об бордюри або зносячи паркани, десь підсуваючи сусідів по дорожньому потоку, зрештою набуває досвіду і після кількох повторювань дійсно виходить на той режим, який дозволяє впевнено і спокійно керувати автомобілем. Утім, це, найімовірніше, виняток, ніж правило, оскільки дуже часто, потрапивши в дорожньо-транспортну пригоду, людина взагалі назавжди зарікається сідати за кермо. Крім того, в такому навчанні існує серйозний ризик — можна набути досвіду, який будь-якої миті може виявитися останнім (не кажучи вже про ту потенційну небезпеку, яку такі учні становлять для оточуючих). Саме тому краще навчатися на помилках інших людей. Інструктор ознайомлює вас із тими прийомами, які вже багато разів були відпрацьовані, тобто використовує класичний підхід до розв’язання будь-якої задачі на дорозі. Потрібно розуміти, що світ на дорозі навколо вас сформувався давно і без вашої участі, тому ваше завдання полягає в тому, щоб не міняти його і не підлаштовувати під свої забаганки, а просто адаптуватися. І інструктор, як ніхто інший, знає, як і що потрібно робити, тому перші виїзди на дорогу повинні відбуватися винятково за командами інструктора.

Отже, ви почали рух. Усе, що від вас вимагається, — немов по телевізору, спостерігати за тим, що відбувається в лобовому склі. Можливо, ви навіть зможете час від часу дивитися в дзеркала заднього виду, але зі свого досвіду можу вам сказати, що при першому виїзді в реальний потік після заняття людина навіть не завжди здатна згадати, де саме ми їздили. Тобто стрес настільки серйозний, що людина навіть не здатна запам’ятати такі прості, здавалося б, речі. Отже, головне, що забороняється робити учневі за кермом при першому виїзді, — це гальмувати з переляку, оскільки повернути вашу ногу назад уже ніхто не зможе. Тому, якщо ви не знаєте, що робити, просто не робіть нічого. Аж до того, щоб кинути кермо, заплющити очі і дати інструктору можливість діяти самостійно.

З досвіду навчання водіння
Під час одного з навчальних водінь містом я і моя учениця прямуємо широким багатосмуговим проспектом у правій смузі, а попереду рухається панелевоз — величезний довгий автомобіль із будівельними плитами на борту. Оскільки цей автомобіль рухається дуже повільно, ми спробували його об’їхати і порівнялися з ним. І тут у дівчини ступор: вона не може їхати ні швидше, ні повільніше, і нічого не можна з цим вдіяти. Усі вмовляння натиснути на газ і обігнати панелевоз (причому проспект досить широкий і місця вдосталь) були марними. Зрештою, сталося наступне: я наказав заплющити очі, лівою рукою притримав кермо, а правою натиснув на коліно ноги, що знаходилася на педалі газу, після чого ми благополучно обігнали панелевоз і рушили далі. Добре це чи погано? Напевно, якби ця дівчина перебувала за кермом уже рік і раптом сталося таке, то було б щонайменше дивно. Якщо ж таке відбувається в перші виїзди, то це цілком допустимо, оскільки саме такі завдання і повинен розв’язувати інструктор на початкових етапах навчання. І не потрібно соромитися, лякатися і думати про те, щоб виглядати «в кращому світлі ». Пам’ятайте, що ви не складаєте іспиту, а лише навчаєтеся, а інструктор — це не екзаменатор, який виставить вам погану оцінку через прикрі помилки. Інструктор, наче турботлива мама, повинен спрямовувати і терпляче пояснювати, пам’ятаючи, що все, чого не можна змінити, потрібно просто перетерпіти.
Порада
Якщо ви відчуваєте, що «загубилися» і емоції зашкалюють, має сенс зупинитися, зробити маленький «перекур», подихати повітрям, три-п’ять хвилин походити навколо автомобіля, а потім продовжити заняття.

Мета першого виїзду в місто — рухатися якомога довше прямою дорогою й не виконувати жодних складних маневрів. Зазвичай навчальні маршрути прокладені саме за таким принципом, тому спочатку ви виконуєте прості повороти, не виїжджаючи на якісь занадто складні дороги. Якщо відчуваєте, що все виходить досить легко і просто, ви можете повідомити про це інструктору — можливо, має сенс дещо ускладнити завдання. Зазвичай інструктор і сам помічає, коли можна переходити до чогось більш складного. Отже, якоїсь миті ви вийдете на такий рівень, коли складність просто не зростатиме. Якщо в перші виїзди вам буде здаватися, що неможливо за всім простежити і під все підлаштуватися, неможливо проконтролювати всі дорожні знаки і передбачити дії пішоходів та інших учасників руху, то згодом ви зрозумієте, що керувати автомобілем у потоці простіше, ніж на навчальному майданчику. Отже, ви почуватиметеся комфортно та впевнено. Справа в тому, що технічно керувати автомобілем на майданчику набагато складніше, ніж у дорожньому потоці. У потоці автомобіль найчастіше просто рухається прямо, нехай навіть трохи швидше, ніж на майданчику. Але при цьому, якщо дорога досить широка і дозволяє рухатися з достатньою швидкістю (мається на увазі, що немає вибоїн та ям, які потрібно постійно об’їжджати), взагалі немає жодних проблем — не доводиться щосекунди обертати кермо або тиснути на педалі. Отже, з’являється вільний час для того, щоб навчитися бачити дорожню ситуацію.

Перші виїзди потрібні саме для того, щоб адаптуватися і усвідомити, що на реальній дорозі виконуються ті самі дії, що й на навчальному майданчику: так само обертається кермо, так само натискаються педалі і перемикаються передачі, але при цьому часу між усіма цими діями набагато більше! Від перехрестя до перехрестя ще потрібно доїхати, тому від старту на одному перехресті до зупинки на світлофорі на іншому перехресті минає чимало часу, протягом якого можна перепочити, поступово адаптуватися і звикнути до нового для себе стану водія автомобіля. Дуже часто переважно «почесні» пасажири, наприклад жінки у віці, яким довелося багато поїздити на автомобілі зі своїми чоловіками, раптом виявляють, що все значно складніше, ніж їм здавалося раніше. Це пояснюється тим, що видима частина роботи водія становить лише малу частку всього того, що відбувається в його голові. Керувати автомобілем у потоці дуже просто, а мати час для того, щоб під час керування думати про те, що відбувається на дорозі, куди варто перестроїтися, звідки в цей момент може виникнути небезпека, чи варто рухатися далі і чи можна довіряти сусідньому по потоку водієві, що означає той чи інший встановлений дорожній знак тощо, — все це виявляється тією самою підводною частиною айсберга, яка прихована від оточуючих і не буде їм зрозуміла доти, доки вони самі не зіткнуться з цим.

Поради під час їзди
Малюнок 3.5 Дуже часто переважно «почесні» пасажири, наприклад жінки у віці, яким довелося багато поїздити на автомобілі зі своїми чоловіками, раптом виявляють, що керувати автомобілем значно складніше, ніж їм здавалося раніше, а всі поради, які даються водієві, тільки відволікають його.
Порада
Іноді може траплятися таке: навіть під час руху за вже звичним маршрутом, пройденим до цього багато разів, може статися щось, що не входить до стандартних дій, тому команди інструктора можуть дещо змінитися. Потрібно розуміти, що не все залежить від інструктора, — існують водії, які рухаються з вами у тому ж потоці, або змінювані дорожні умови (наприклад, дорожні роботи). Тому все, що ви поки ще не вмієте робити, за вас зробить інструктор. Єдине, що я б вам порекомендував, — звертати увагу на те, як часто інструктор втручається в керування автомобілем.
Не бійтеся помилитися, заглухнути, увімкнути не ту передачу, не так повернути кермо або в’їхати в якусь яму. Якщо ви, як учень, не помітили ями, то це не ваша провина і не ваша проблема. Скажу більше: для водія-початківця вся поверхня дороги є однорідною, а зрозуміти, де саме можна рухатися, а де не можна, — часто складно навіть досвідченому водієві. Якщо автомобіль, на якому ви прямуєте в цей момент, не ваш, то вчасно побачити цю яму і допомогти її об’їхати зацікавлений саме інструктор, а не ви. На жаль, дуже часто водій-початківець такі помилки приймає на свій рахунок, а це абсолютно неправильно. Якщо вам запропонували розв’язати задачу, якої вас попередньо не навчили, то взагалі дивно очікувати, що щось вийде. Отже, якщо інструктор очікує від вас того, чого він вас ще не навчив, то це його проблеми. Ще раз наголошую: перебуваючи за кермом навчального автомобіля, ви взагалі нічим не ризикуєте. Звичайно, це не привід для того, щоб шукати пригод. Просто ви дозволяєте собі розв’язувати стільки завдань, до скількох готові на цей момент. Якщо ви вмієте тільки рушати, зупинятися, рухатися прямо і за командою повертати кермо ліворуч та праворуч, то цього цілком достатньо.

Зазвичай після завершення першої поїздки містом мої учні полегшено зітхають і демонструють, що нарешті все закінчилося, можна вибратися з цієї «бляшанки» і перевести дух. Це природні процеси, і, звичайно ж, потрібно відпочити. Але при цьому дуже корисно після завершення поїздки поговорити з інструктором про те, де ви рухалися, де ви були, де повертали, — стисло, тільки для того, щоб самому собі нагадати пройдений маршрут. Дуже корисно згадати, де все було добре, а де припустилися помилок. Не варто замислюватися над тим, чого ви поки не вмієте робити, у чому не набули певних умінь та навичок.

Вам необхідно зосередитися на тому, чого ви вже навчилися, і просто в спокійній обстановці подумки «прокрутити» випадки, в яких були допущені помилки, — як варто було поводитися. Отже, зручно влаштувавшись десь на дивані у себе вдома, подумки знову проїдьте весь пройдений маршрут (звісно, цьому не потрібно присвячувати кілька годин — просто протягом кількох хвилин пригадайте всі ключові ситуації, в яких ви опинялися під час поїздки).

Порада
Дуже часто у водіїв глухне автомобіль під час старту на світлофорі. Це пов’язано з тим, що, не чекаючи зеленого світла, бувалі «грамотні» водії вже починають щосили «дудніти» позаду. Навіть якщо ви з цим ще не стикалися, то повірте мені, зіткнетеся ще не раз, особливо якщо мешкаєте в місті мільйоннику. Раджу взагалі не звертати уваги на те, що відбувається зовні. Як би дивно це не звучало, вам потрібно прикинутися рибою в акваріумі. Ви коли-небудь намагалися налякати рибу в акваріумі? Якщо ви не стукаєте по склу, можете робити що завгодно — корчити пики, дудіти, кричати — рибі байдуже, вона в своєму акваріумі і зайнята своїми справами. У вашому випадку ваш автомобіль — це ваш акваріум. Робіть те, що ви вмієте, намагайтеся без емоцій (звичайно, це не означає, що потрібно ловити ґав) — про решту подбає інструктор.
Не реагуйте на зовнішні подразники
Малюнок 3.6 Сидячи за кермом автомобіля, намагайтеся прикинутися рибою в акваріумі: не реагуйте на зовнішні подразники і зберігайте спокій.
З досвіду навчання водіння
Цікавий метод формування імунітету до «дудіння» позаду пропонують московські інструктори. Вони радять під’їхати до світлофора і дочекатися зеленого світла. Коли воно загориться, ви продовжуйте стояти (мал. 3.7). Звісно, позаду (можливо, не відразу) почнеться за взяте «перебібікування». Продовжуйте стояти. Вдосталь надудівшись, вас об’їдуть (можливо, навіть з щирими побажаннями на вашу адресу). Ви ж продовжуєте стояти. Знову загориться червоний, а потім знову жовтий і зелений — ви, як і раніше, стоїте... Ситуація із сусідами, які рухаються позаду, повториться. З дуже великою ймовірністю поведінка інших водіїв не відрізнятиметься доброзичливістю, проте Правила дорожнього руху наказують водієві бути уважним і дотримуватися безпечного інтервалу і дистанції, тому водій автомобiля позаду повинен завчасно залишити відповідну дистанцію, щоб мати можливість вас об’їхати. Якщо ж він цього не зробив, то це його проблеми, як би дивно це не звучало. Отже, якщо ви простоїте так на світлофорі певний час, навряд чи згодом вас зможе якось вивести із себе будь-який одиночний гудок зовні... Звичайно ж, зловживати цією вправою я б не радив, проте такий спосіб загартування нервової системи цілком має право на існування. Позбувшись сторонніх емоцій, ви почнете помічати дорожні знаки та світлофори.
Сприймання зовнішніх сигналів
Малюнок 3.7 Один зі способів загартування нервової системи такий: зупиняєтеся перед світлофором і стоїте на зелене світло. Вас почнуть об’їжджати з «радісним перебібікуванням» автомобілі, що позаду. Завдання полягає в тому, щоб протриматися так деякий час, навчившись при цьому спокійно сприймати зовнішні сигнали.

Зазвичай два-три перших заняття з водіння в місті відбуваються за командами інструктора. У цьому є ще один побічний ефект. Час, що витрачається на усвідомлення завдання і на початок дій, змушує учня досить швидко реагувати на команди. Коли ж ви почнете особисто ухвалювати рішення, виявиться, що часу у вас стало значно більше. Отже, так ніби готується платформа для того, щоб з’явився час для самостійного відстеження дорожньої ситуації і ухвалення відповідних рішень.

Зверніть особливу увагу
Звісно, з першого дня навчання в автошколі ви починаєте вивчати Правила дорожнього руху. Отже, ви повинні ґрунтовно знати і дотримуватися правил, оскільки будете нести персональну відповідальність за свої дії, аж до кримінальної. Але це відбувається не відразу, а лише тоді, коли ви сядете за кермо власного автомобіля, лишившись на самоті або з інструктором, але в автомобілі без додаткових педалей. До цього ж моменту знання правил, звичайно ж, буде перевагою, але це не обов’язково — за все відповідає інструктор. Часто учні, переважно молоді мами, дуже відповідально підходять до вивчення Правил дорожнього руху і, перебуваючи у спокійній обстановці, наприклад, за чашкою кави, абсолютно безпомилково пояснюють, де і кому потрібно поступатися дорогою, в якій послідовності проїхати те чи інше перехрестя тощо. Варто ж їм сісти за кермо, як вся інформація тут же геть випаровується. І добре, якщо залишаться сформовані навички впливу на автомобіль (натискання на педалі, перемикання передач тощо). Саме тому, звичайно ж, дуже добре перед виїздом повторити знаки пріоритету, черговість проїзду перехресть, сигнали регулювальника та інші, безперечно, потрібні правила. Втім, із власного досвіду можу чесно сказати, що в перші виїзди вся ця інформація, найімовірніше, забудеться, наче її й не було. Тому не потрібно намагатися відразу простежити за всім — дозвольте це інструкторові. Отже, поступово ви матимете час, щоб самостійно бачити ситуацію, читати ситуацію і, власне, ухвалювати рішення.

Отже, підсумуємо. Найголовнішим завданням першого виїзду в умовах міського руху є необхідність побороти страх дорожнього потоку і сусідів по дорозі. Друге завдання — почати щось робити. Третє — навчитися робити правильно.

З досвіду навчання водіння
Для перших виїздів я зазвичай обираю дороги з горизонтальними ділянками, оскільки старт автомобіля в гору поки що не вивчений і може спричинити додаткові труднощі. Старт у гору я зазвичай пояснюю під час другого або третього виїзду (ми поговоримо про це на наступних сторінках). Якщо ж навчання відбувається десь в гірській або досить горбистій місцевості (наприклад, в Ялті або тому ж Києві з його величезною кількістю спусків і схилів), то під час першого виїзду я відразу звертаю увагу своїх учнів на те, що рушати в гору ми поки не вміємо, тому я буду притримувати гальмо, щоб допомогти рушити, обов’язково щоразу повідомляючи про це. Дуже часто інструктори зловживають такою допомогою, притримуючи педаль зчеплення під час старту автомобіля. Вони аргументують це тим, що так учень буде менше хвилюватися, відповідно, навчання відбуватиметься легше. На мою думку, така допомога доцільна лише в тому випадку, коли потрібно не дозволити автівці скотитися назад, щоб не вдарити сусіда, що стоїть позаду. Якщо ж старт відбувається на горизонтальній ділянці, то потрібно намагатися стартувати самостійно. Навіть якщо ви заглухли при старті на світлофорі, нічого страшного в цьому немає — рушите трохи пізніше. Постійна допомога інструктора призведе лише до того, що учень просто розучиться правильно стартувати, відповідно, нічого доброго з цього не вийде.

Розділ 3. Водіння в умовах міста

Пам’ятка водія
Старт автомобіля
Паркування

Підрозділ 3.2 Перемикання передач


 
comments powered by Disqus