1.1 ОРГАНІЗМ ЯК ЦІЛІСНІСТЬ

Елементарна структурна і функціональна одиниця організму — це клітина. Всі клітини організму мають схожу будову. Зовні вони вкриті мембраною. На поверхні мембрани розташовані рецептори — білкові утворення, які здатні реагувати на дії різних подразників.

Усередині клітини зазвичай є ядро і цитоплазма — в’язка напіврідка речовина, в якій містяться різні органели — біологічні утворення, відповідальні за певні функції у клітині.

У кожній клітині постійно відбуваються процеси метаболізму: процес розпаду складних органічних сполук на простіші і процес утворення нових. Для зростання й відновлення клітин потрібне постійне надходження кисню і поживних речовин. Незамінними учасниками хімічних реакцій у клітинах є біологічні каталізатори — ферменти. Вони тисячократно пришвидшують хімічні реакції, таким чином економлячи значну кількість енергії. На активність ферментів істотно впливають навколишні умови. Так, найсприятливіші для ферментів температури — в діапазоні від 36 до 38 °C. Підвищення температури тіла понад 38 °C призведе до того, що структура ферментів буде порушена й обмінні процеси у клітинах значно сповільняться. Певні ферменти краще функціонують у кислому середовищі (ферменти шлунка), а певні — у слабкому лужному.

Клітини спеціалізуються на виконанні певних функцій у організмі. Зі клітин утворюються тканини. В людському організмі розрізняють тканини чотирьох типів: епітеліальну, сполучну, м’язову і нервову. Епітеліальна тканина покриває зовнішню частину тіла, вистилає порожнини тіла і внутрішніх органів, утворює більшість залоз.

Сполучну тканину становлять основні клітини і міжклітинна речовина. Сполучна тканина утворює кістки, хрящі, оболонки різних органів. Сполучною тканиною також називають жирову тканину, кров, лімфу і так звану ретикулярну тканину, що творить кровотворні органи. Тканина цього типу бере участь у загоєнні ран, оскільки має високу здатність до відновлення, завдяки їй на місці пошкодження утворюється сполучнотканинний рубець.

М’язова тканина забезпечує пересування людини, а також рух частин її тіла. Головна особливість тканини цього типу — це здатність до скорочення. Нервова тканина відповідає за проведення нервового імпульсу, що виникає у відповідь на подразнення, до нервових центрів, а від них — до органів, відповідальних за реакцію на подразнення.

Нервова тканина у своєму складі містить нейрони, з чиїх відростків утворюються нервові волокна, й елементи нейроглії, через яку до нейронів надходять кисень і поживні речовини.

Кілька тканин, об’єднаних для виконання певної функції, утворює орган. Орган має певну форму й будову і відповідає за виконання однієї чи кількох специфічних функцій. Своєю чергою, органи, які виконують в організмі спільну функцію, об’єднуються у фізіологічну систему. В людському організмі виділяють такі фізіологічні системи: нервову, ендокринну, опорно-рухову, кровоносну, дихальну, травну, сечостатеву і сенсорні системи.

Для реалізації різноманітних функцій і забезпечення процесів життєдіяльності необхідна узгодженість різних органів і систем. Так, для здійснення руху потрібна взаємодія опорно-рухової й нервової систем. Об’єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного результату, називають функціональними системами.

Таким чином, організм — це цілісність, збої в одній із його систем можуть призвести до порушення інших функцій.