Клінічна смерть – стан, для якого характерні зупинка серця й відсутність подиху. Якщо
людина перебуває в такому стані, то її можна врятувати, однак почати реанімаційні заходи
треба не пізніше, ніж за чотири-шість хвилин від миті настання клінічної смерті.
При появі незворотних процесів у корі головного мозку настає біологічна смерть, коли
проводити реанімаційні заходи вже немає сенсу. Навіть якщо рятувальникам вдасться відновити
серцеву діяльність, клітини головного мозку не відновляться.
ОЗНАКИ КЛІНІЧНОЇ СМЕРТІ:
- Втрата свідомості (настає за десять-п’ятнадцять секунд після зупинки кровообігу)
- Відсутність пульсу на сонній артерії (кровообіг
артеріями припинений, що провадить до швидкого знекровлення мозку й загибелі його клітин).
Для визначення пульсу на сонній артерії три
пальці руки розташовують праворуч або ліворуч
шиї на рівні щитовидного хряща гортані (кадика)
й обережно просувають углиб шиї між щитовидним хрящем і найближчим до хряща м’язом.
Для дитини:
У дитини до семи років пульс треба визначати на руці, оскільки на сонній артерії його промацати складно.

- Відсутність самостійного дихання
ВАЖЛИВО:
Не витрачайте часу на спробу виявити відсутність дихання за допомогою дзеркала чи руху обривка нитки. Ви маєте вкрай мало часу! Наявність цієї ознаки треба
встановити за відсутністю руху грудної клітини і звуку видиху.
- Розширення зіниць із утратою реакції на світло
ВАЖЛИВО:
Явне розширення зіниць настає за сорок-вісімдесят секунд, отож не варто чекати на повний вияв цієї ознаки.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ КЛІНІЧНІЙ СМЕРТІ
Відновлення дихання і кровообігу може проводити один рятувальник, однак у такому
разі на рятувальника лягає завелике навантаження. В ідеалі серцево-легеневу реанімацію
має проводити двоє рятувальників: один виконує штучне дихання, а другий — непрямий
масаж серця. Дії рятувальників мусять бути скоординованими. Алгоритм проведення реанімаційних заходів наведено далі.
СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ

Що беремо
з аптечки:

Марля, бинт
або серветка

Плівка (клапан) для проведення
штучної вентиляції легенів
ОСНОВНІ ПРАВИЛА

1 Покладіть постраждалого на спину
на тверду основу.
2 Впевніться, що дихальні шляхи
вільні, – очистіть ніс, рот, ротоглотку від
сторонніх предметів, крові, блювотних мас
методом «вигрібання» (використовуйте
будь-яку тканину, серветку, щоб рука не
ковзала в роті).

3 Закиньте голову –дихальні шляхи відкриються:
- одна рука — на лоб;
- два пальці другої руки — на нижню
щелепу поблизу підборіддя;
- натисніть на лоб униз,
на підборіддя — вгору.
ШТУЧНЕ ДИХАННЯ
ЯКЩО МАЄТЕ КЛАПАН (ПЛІВКУ) ДЛЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНІВ

- вставте клапан між зубами, при цьому
язик
має бути притиснутий до нижніх
зубів;
Плівка (клапан) для
проведення штучної
вентиляції легенів

- на клапан покладіть серветку
(за наявності);
- затисніть ніс потерпілого;

- глибоко вдихніть і щільно притисніть
свої губи до клапана через серветку.
Для дитини:
Дитячих клапанів для проведення штучної вентиляції легенів
не існує, тому дітям проводять вентиляцію
без клапана.
ЯКЩО НЕМАЄ КЛАПАНА (ПЛІВКИ) ДЛЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНІВ

- широко розтуліть рот потерпілого
і прикрийте його серветкою;

- затисніть ніс потерпілого;

- глибоко вдихніть і щільно притисніть
свої губи до губ потерпілого через
серветку.
Для дитини:
Якщо проводите штучну вентиляцію зовсім маленькій дитині, то обхопіть своїм ротом водночас ніс і рот
дитини.
4 Видихніть.
Грудна клітина потерпілого має підніматися й опускатися під час вдування при правильному виконанні дій. Усе відбувається, як відбуватися має, якщо ви відчуваєте видих із рота
потерпілого.
Для дитини:
Проводячи штучну вентиляцію дитині, вкрай важливо враховувати, що її об’єм
легень набагато менший, аніж у дорослої людини. Тому після вдиху видихніть повітря
і вдувайте дитині тільки залишок повітря в легенях. Грудна клітина дитини має підніматися тільки на півсантиметра.
5 Зробіть іще одне вдування.
Медична довідка:
Вуглекислий газ, який є у видихуваному повітрі, збуджує дихальний центр.
Коли це відбувається, дихальні м’язи починають ритмічно скорочуватися і розслаблятися. Таким чином відновлюється самостійний подих потерпілого.
ВАЖЛИВО:
Якщо у потерпілого неможливо розтулити рот або в ротовій порожнині є непереборні чужорідні тіла, штучне дихання проводять методом «із рота в ніс».
У такому разі голову потерпілого закидають назад, затуляють йому рот, притримуючи
підборіддя.
Рятувальник щільно охоплює губами ніс потерпілого й задмухує повітря. Треба стежити за рухами грудної клітини. Щойно вона підніметься, треба звільнити ніс потерпілого
і трохи розтулити рот для забезпечення вільного видиху.
НЕПРЯМИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ

1 Станьте праворуч від потерпілого.
2 Правильно розташуйте руки для непрямого масажу серця:
основи долонь
обох рук накладіть одну на другу й розташуйте на межі нижньої і середньої
третини грудини (на два пальці вище від
мечоподібного відростка) так, щоб великий палець однієї руки вказував у бік
підборіддя потерпілого, а другий — у бік
живота, як показано на фото.
Для дитини:
Дитині у віці до року масаж проводьте двома пальцями, дітям старшого віку —
зап’ястком однієї руки. Зап’ястки чи пальці розташуйте посередині грудної клітини.

3 Займіть правильне положення:
- лікті випрямлені, руки прямі;
- плечі — над грудиною потерпілого.
4 Зробіть тридцять натискань на грудину на глибину чотирьох-п’яти сантиметрів.
Для дитини:
Глибина натискань має бути приблизно на третину-половину товщини грудної
клітини.
Під час натискань рахуйте: «Один і, два і...» тощо. Натискання має відбуватися, коли ви
називаєте число, відпускання — коли вимовляєте «і».
Стискання і відпускання грудної клітини мають відбуватися плавно, ритмічно. Необхідно
постійно тримати руки в контакті зі грудною клітиною.
ВАЖЛИВО:
Водночас зі проведенням зовнішнього масажу серця завжди необхідно проводити штучну вентиляцію легенів.
ПОВТОРЕННЯ ЦИКЛУ
Повторюйте цикли по два вдування і тридцять натискань
КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ
1 Контролюйте пульс на сонній артерії після кожних п’яти циклів.
Якщо пульс відновився, контролюйте дихання.
2 Стежте, щоб грудна клітина потерпілого піднімалася й опускалася.
ВАЖЛИВО:
Якщо не з’явився пульс, продовжуйте непрямий масаж і штучну вентиляцію
легенів!
Реанімацію зупиняємо в таких випадках:
- при ознаках ефективності: звуженні зіниць, зміні кольору шкіри, появі серцевих скорочень, появі самостійного подиху;
- при появі ознак біологічної смерті (трупні плями, трупне задубіння);
- при втомі рятувальника.