4.22 Допомога потопельнику

Утоплення – термінальний стан або настання смерті внаслідок проникнення рідини в дихальні шляхи, рефлекторної зупинки серця в холодній воді чи спазму голосової щілини.
При наданні допомоги треба пам’ятати, що потопельник може здійснювати судомні, неусвідомлені, нескоординовані рухи, внаслідок чого може втопити самого рятівника.

• Справжнє («мокре») утоплення
  Становить приблизно сімдесят-вісімдесят відсотків усіх випадків утоплення. Такий тип утоплення характеризується потраплянням води до трахеобронхіального дерева, коли після занурення у воду потопельник здійснює мимовільні дихальні рухи. При такому утопленні спостерігається яскраво виражена синюшність шкірних покривів.
• Асфіксивне («сухе») утоплення
  Розвивається в десятьох-п’ятнадцятьох відсотках випадків утоплення. Асфіксивне утоплення стається без аспірації води. Вода, потрапляючи в гортань, спричиняє рефлекторний ларингоспазм, який призводить до асфіксії (удушення). Велика кількість води заковтується у шлунок. У легенях залишається повітря, утворюється дрібнопухиркова піна, яка накопичується в куточках рота. Синюшність при цьому типі утоплення так само яскраво виражена, як і при справжньому.
• Синкопальне утоплення («смерть у воді»)
  Від слова «синкопе» — непритомність. Також стається в десятьох-п’ятнадцятьох відсотках випадків. Смерть настає через рефлекторне припинення серцевої і дихальної діяльності після перепадів температур унаслідок занурення в холодну воду, рефлекторної реакції на потрапляння води в дихальні шляхи чи в порожнину середнього вуха при ушкодженій барабанній перетинці.

У разі, коли потопельника витягли з води на початковій стадії утоплення, першу допомогу треба спрямувати на усунення наслідків психічної травми й переохолодження. Постраждалі, врятовані в цей період утоплення, зберігають свідомість і не потребують заходів реанімації.

1 Зніміть мокрий одяг із потерпілого, витріть його насухо, переодягніть або закутайте в теплу ковдру.

2 Дайте гаряче солодке питво.

1 Перевірте наявність пульсу на сонних і стегнових артеріях.

2 Перевірте наявність самостійного дихання.

3 За відсутності пульсу й дихання у потерпілого негайно починайте серцево-легеневу реанімацію.
Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наведений на цій сторінці.

4 Якщо дихання відсутнє, проте є пульс, то треба почати штучне дихання з частотою десять вдувань повітря на хвилину і повторно перевіряти пульс після кожних десяти вдувань.